###Престиж Раньєрі ###

Напередодні старту сезону Клаудіо Раньєрі досить скептично оцінив шанси своїх підопічних, підкресливши, що "готовий до боротьби за виживання". І справді — завжди варто об'-єктивно та реально дивитися на речі, хоча минулий рік Лисиці заслуговують швидше занести собі у "плюс", ніж у "мінус".

Чотирнадцяте місце за підсумками чемпіонату для дебютанта — теж непогане досягнення. Тому і не факт, що італійця б взагалі запросили — Найджел Пірсон, звісно, зіткнувся із чималою критикою по ходу розіграшу турніру, втім йому вдалося провести більш-менш рівну кінцівку, отримавши, у підсумку, схвальні відгуки. Із десяти останніх матчів він переміг у вісьмох та зазнав двох поразок від неймовірного на той час Челсі та Шпор, поступившись у драматичному поєдинку 3:4.

Секс-скандал із трьома вихованцями команди (причому, одним із злощасної трійці був син тренера) змусив Пірсона скласти вповноваження. Раньєрі, приймаючи новий виклик, побоювався синдрому другого сезону – про це коуч неодноразово розповідав представникам засобів масової інформації, свідомо записуючи Лестер до аутсайдерів. Проте, зараз на дворі середина грудня, а колектив закономірно лідирує на Туманному Альбіоні. Не дивно, що після нещодавньої дуелі з Моурінью Клаудіо сказав наступне: "Я хочу продовжувати мріяти". І поки Сині закохують у себе серця уболівальників, що вірять у казку – по-інакшому й не скажеш – ми спробуємо прослідкувати, чому так сталося і які фактори вплинули на результати чинного лідера АПЛ.

Що змінив Раньєрі? Розпочнемо, мабуть, з тактики. Пірсон, в основному, використовував тактичну схему 3-5-2, але так і не зумів цілком налагодити справи у захисті. Дане розташування корисне, однак більш прийнятне і ефективніше у певні відрізки гри чи сезону — наприклад, коли потрібно за короткий термін набрати можливий максимум очок.

Так, в першу чергу, вчинив Аллардайс, як тільки прийняв Сандерленд, оскільки чудово усвідомлював складність ситуації. Колектив у зоні вильоту і виникла нагальність йти мало чи не у ва-банк — і як бачимо гра у три захисники з двома центральними нападниками та насиченим півзахистом помалу дала плоди. Але проводити у такій манері весь сезон – фактично вирок. Показово, що у останній дуелі з Вотфордом Коти розмістилися 5-4-1 – чим дуже здивували – але з цього можна зрозуміти, що Сем активно міркує над щільністю захисту, аби уникнути необов'язкових голів.

За керівництва Пірсона у 2014/15 було пропущено 44 голи — у порівнянні з рештою команд цифри аж ніяк не катастрофічні.

Клаудіо вирішив перейти на 4-4-2, періодично комбінуючи з 4-3-2-1. Незмінна риса – присутність чотирьох захисників. Простежується акцент на фланги — на правому стабільністю відзначаються Олбрайтон та Фукс, на лівому — креативить Марез. У опорний зоні треба похвалити Канте, який представляє не меншу цінність для Раньєрі, ніж той же Варді. Нголо регулярно розпочинає атаки, нерідко виконуючи функції плеймейкера. Вся лінія півзахисту достатньо грамотно нав'-язує боротьбу і рідко коли програє позиційно — голи у ворота Шмейхеля, здебільшого, забиваються під час невдалого пресингу та послідуючих контратаках суперника. В цілому, м'-яч у ногах довго не затримується і при першій реальній можливості адресується форварду.

Пригадайте вже легендарний гол Джеймі у ворота МЮ — Крістан Фукс пробіг до центра поля і миттєво, але точно передав круглого товаришу по команді. Стосовно точності ударів — 52 відсотки у нинішньому та 46 у минулому сезонах, реалізація яких складає нині 19 % проти 13%. Володіння м'-ячем становить 47 %, але помітно, що головним козирем Лестера все таки є контратаки і швидка комбінаційна гра. Кожний із гравців готовий як страхувати у відповідальних епізодах, так і в єдиному пориві йти в атаку. Фол Варді проти Дієго Кости підтверджує цей тезис — ніхто не лінується повертатися назад, якщо такі дії принесуть користь. Можна сказати, що ключовим є принцип "найкращий захист – це напад".

Багато хто вважає, що Варді втратить мотивацію, мовляв рекорд ван Ністелроя побито. Та хіба Джеймі, як і усьому Лестеру немає за що боротися? Сумнівно, що вже наступного року команда "видасть" бодай щось подібне. Боротися, битися, вигризати м'-ячі насправді є за що, адже таких митей в історії може й більше не бути.

Раньєрі — чудовий мотиватор, він добре попрацював над атмосферою у роздягальні і видно, що його хлопці насолоджуються кожним вдалим моментом та справді отримують від своєї роботи неймовірне задоволення. Навіть примітивний жарт про піцу показував, що Клаудіо шукає підхід до кожного футболіста і прагне, аби колектив був єдиним, своєрідною сім'-єю. Приміром, як Лідс Юнайтед Дона Рiві та Девіда О'-Лірі чи великий Ноттінгем Форест епохи Брайана Клафа. Чому б ні? Такі ж команди, до яких доля усміхнулася, але примхливо відвернулася. Чи буде так у цьому випадку — залишається чекати. Все будується із найменших дрібниць — цеглинка за цеглинкою — і для тренера це вкрай актуально.

Психологія — не остання штукенція у футболі – ба, більше — і вона може вирішувати долю не те що матчу, а й усього сезону. Про це б було непогано замислитися сеу Жозе, що своїми витівками та скандалами підірвав внутрішню "кухню" у Лондоні.

Немалу роль зіграв календар. Якщо поглянути на тогорічний графік, то із дійсно серйозними претендентами Лестер зіткнувся уже з перших турів. Евертон, Челсі, Арсенал, Сток Сіті та МЮ – ось так виглядали п'ять стартових матчів. Та і це не завадило Пірсону пошити в дурні ван Гаала – пам'ятаєте 5:3 на Кінг Павер Стедіум? Наступного виграшу фанати чекали аж до грудня – до протистояння з Халл Сіті, яке завершилося із мінімальними 0:1.Тож старт виявився "змазаним", середина провальною, зважаючи на те, що команда так і не набрала ходу, а от з квітня і впритул до кінцівки Лестер перебував у пристойній формі. Кажуть, що добрий початок – половина успіху, та, схоже, Найджел познайомився із цією мудрістю пізнувато.

Наразі Лисиці показують блискучу гру, втім сьогоднішня англійська Прем'-єр-ліга відверто розчаровує — на цій думці збігається більшість аналітиків та експертів. Слабкість та неспроможність Челсі, незрозумілі маніпуляції філософією в Манчестері, неочікувані підніжки Пеллегріні навіюють сумнів — чи це АПЛ втрачає позиції, чи це Лестер і справді такий потужний?

Словом, найгарячіша пора — період Boxing Day — все розставить на свої місця. Евертон, Ліверпуль, Манчестер Сіті та Борнмут передають палкі привіти, і якщо команда впорається і з таким тиском, то я навіть не уявляю, що тоді коїтиметься в Англії. Гарі Лінекер пообіцяв що, у разі чемпіонства Лестера, проведе ефір у одних трусах. Типу, це велика ціна? Он Лобода заради Говерли влаштовувала фото-сесію, а тут?...

P.S. Престиж – трюк, який неможливо повторити, щось неймовірне, чого ви раніше не бачили.